Казкотерапію – ігрове імітаційне моделювання за допомогою уяви, психотерапевт Рівіль Кофман застосовує на практиці більше 15 років.
Заняття з дітьми проходять в дитячих онкологічних лікарнях, так само як в дитячому реабілітаційному міні-центрі «Казковий світ», який знаходиться за адресою: м.Київ , вул.Обсерваторна, буд.25, 6 поверх
Батьки хворих дітей так само пробують на собі дивовижний ігрової релакс, який їм допомагає звільнитися від страхів, викликаних хворобою.
Вчасно розказана казка для дитини означає стільки ж, скільки психологічна консультація для дорослого. Відмінність тільки в тому, що від дитини не вимагають вголос робити висновки і аналізувати, що з нею відбувається: робота йде на внутрішньому, підсвідомому рівні
Один, два, три, чотири, п’ять – наші ніжки по доріжці знов біжать!
Вузенькою стежинкою крокували чотири ніжки. Дві маленькі, а дві – трохи більші. Ті, що маленькі, – малюкові. Більші за розміром належать мамі.
Як приємно йти босоніж. Травичка м’якенька, приємно лоскоче стопи. На пісню почали збігатися зайчики. У малюка для них припасена морква, кожному по шматочку моркви!
Гризіть, зайчата, моркву, – вона корисна! У ній багато різних вітамінів. Горобці, синички, солов'ї підхопили пісеньку, яку вигадали мама з малюком.
Здрастуй, сонце! Здрастуй, ліс!
Пісне, лийся до небес!
Ідуть вони, узявшися за руки, і голосно пісеньки співають. Пісеньки вони самі вигадують.
Малюк починає, а мама одразу ж підхоплює.
Трям, трям, трям!
Приходьте всі до нас!
Дружнопісню проспіваємо!
У казочку ми вас відправимо!
Дружно пісню проспіваємо!
Увагу малюка привернув шум водоспаду. І тут він зрозумів, що казка вже почалася...
В одну мить він перетворився на доблесного лицаря. Посадив маму до себе на білого з великими сірими плямами коня і помчався на шум води. Перед ним відкрилася дивовижна картина.
Залита ярким сонячним світлом галявина змушувала всіх, хто на неї потрапляв, спочатку замружитися від яскравого світла, а потім здивовано вигукнути:
- Ух ти! Яка краса!
А краса і справді була незвичайна на цій галявині. З одного боку, вона була й не дуже велика, але з іншого боку, вона здавалася безмірною. Тут було все. Хто що хотів бачити, те тут і було. Словом, справжнісінька чарівна галявина.
Малюк зістрибнув зі свого коня, допоміг спуститися матусі на землю. І в одну мить він перетворився з доблесного лицаря на справжнього хлопчика. Кінь відійшов убік, усміхнувся малюку і, голосно заіржавши, помчав удалину. Травичка приємно лоскотала стопи малюка. Навкруги росли квіти небаченої краси. Все було таким гарним, затишним! Від такої краси малюк захотів заспівати гарну пісеньку, яку він в цю мить і склав.
Обіймало сонечко всіх навкруг!
Кожен, хто мені зустрінеться, –
Це мій друг!
І тут малюк побачив перед собою водоспад. Водоспад не мав початку. Він лився просто з небес! Краплі води вигравали всіма кольорами веселки. Падаючи донизу, кожна краплинка вимовляла дивовижний звук. Поєднуючись внизу, плавно стікаючи в дивовижне озеро, краплі водоспаду створювали музику.
- Мамусю! Це справжнісіньке чарівне озеро! – малюк підбіг до озера.
Ступивши однією ногою в теплу воду, що смачно пахла надзвичайною свіжістю, малюкові одразу захотілося зануритися в нього повністю... що він і зробив.
Пірнувши під воду, він побачив дуже багато камінців. Вони були різнокольорові, яскраві. Коли камінців торкався промінчик сонця, вони починали яскраво блищати. Від цього озеро здавалося різнокольоровим. Малюк не помилився. Озеро дійсно було чарівним і мало велику цілющу силу.
Всі, хто потрапляв у це озеро, одразу ставали здоровими!
Малюк відчув, як сила, що струменіє від камінців, які лежать на дні, наповнювала кожну клітинку організму життєдайною силою. Це було зовсім не по-казковому! Випірнувши з-під води, малюк побачив пухнастого яскраво-жовтого з помаранчевим носом кролика. Він лежав на спині і дрімав. Було таке відчуття, що його шерстка зовсім не була мокрою.
- Здрастуй, кролику! У тебе зовсім не мокра шерстка, - усміхаючись, привітався з кроликом малюк.
- Привіт, малюк! – відповів кролик, – а я лежу й тебе чекаю, поки ти набовтаєшся. І навіщо мені мокнути? Адже я Чарівний Кролик...
А чарівні кролики зовсім у воді не мокнуть.
- А-а-а, – з розумінням протягнув малюк.
Кролик усміхнувся і сказав малюку:
- Ти в чарівній країні. А тут у нас усе по-чарівному.
І вода в озері теж чарівна. Вона зараз чистить усі твої клітинки. Чистить і наповнює їх цілющою вологою. Підпливши до середини озера, Кролик запропонував малюку пірнути під воду. Коли він пірнув, зі здивуванням побачив під водою вхід у печеру. Гарні рибки з великими різнокольоровими хвостами приєдналися до нашої фантастичної подорожі.
- Для того, щоб потрапити до цієї дивовижної печери, потрібен пароль...
Малюк подивився на кролика і вирішив, що не зможе ніколи потрапити до цієї печери. Адже він зовсім не знає пароля!
Кролик сказав йому:
- Перед тим, як увійти, скажи:
- “Я, малюк, викупавшись у чарівному озері, став цілком здоровим! Нехай буде так!”
Малюк одразу згадав, як плавав у чарівній водичці, і як водичка змивала всі його хворі клітинки. І з задоволенням закричав, з його рота йшли бульбашки, а звуки голосу були наче у водолаза в скафандрі:
- Я, малюк!!! Я здоровий!!! Нехай буде так!!!
І тієї ж миті опинився в печері. Яка ж краса була у цій печері! У ній було тихо, і тільки чутно, як десь далеко в глибині крапає вода . Кап, кап, кап... Від самої підлоги до стелі піднімалися гарні завиті сталактити. Вони були схожі на кришталеві колони чарівного палацу. Та це й був чарівний палац!
На троні велично сиділа прекрасна королева підземних земель. Побачивши малюка, королева підвелася і привітно усміхнулася.
- Здрастуй, малюк!! Приємно бачити тебе в моєму підземному царстві. Я і мої друзі чекали на цей момент давно, відколи ти тільки почав проводити перший курс хіміотерапії. Знаєш, сюди потрапляє кожен, хто може бачити казку. Ось і ти, нарешті, потрапив у наш світ, тому що легко все уявив.
У моєму царстві є чарівна лікарня. У лікарні є чарівні крапельниці і чарівні промінчики, які допомагають усім одужати. Найголовніше – уявляти, що в крапельницях капає чарівна рідина. Ця рідина складається з мільйона крапельок щастя і здоров’я. А кожна крапелька наповнює весь твій організм силою. Взагалі, клітинки завжди діляться. І обов’язково росте нова сильна здорова клітинка. Чарівні крапельки не вбивають ті клітини, які діляться, а лікують. Ти просто уяви цю картину. Адже це чарівна рідина, яка не вбиває хворі клітинки, а відновлює їх.
А хворі клітинки, завдяки чарівній рідині, що сповнена силою і здоров’ям, звільняються від Айки, яка прилетіла з іншої планети. Багато людей бояться Айки і намагаються її знищити різними способами: або вирізати її, або отруїти ліками і вбити променями. Якби люди знали, як Айка боїться їх самих... Вона й сама ладна втекти з організму. Вилетіти з нього і повернутися додому. Тут королева призупинила свою розповідь, трохи замислилася.
Потім, згадавши про те, що малюк чекає, продовжила:
- Айка... Вона багато поганого накоїла в організмах людей. Ніхто не може пояснити, звідки взялася ця Айка – руйнівниця в організмі у людей. Я тобі зараз спробую пояснити:
“Жила собі маленька Айка на іншій планеті і горя не знала. Щось сталося на планеті, примчався вихор і заніс Айку на планету Земля. Батьки Айки переполошилися, але знайти і повернути Айку вже було неможливо. Вона була далеко-далеко. І заплакали батьки, і стало їм сумно від того, що вони більше ніколи не побачать маленьку Айку... І тепер Айка стала маленькою злючкою від того, що її намагаються вбити одразу, коли побачать, що вона є в організмі.
А достатньо, малюк, покликати сонечко на допомогу. Айка боїться сонечка!! Погрій її, і вона втече назад, на свою планету. Сьогодні ти познайомився з чарівним озером. У ньому дійсно чарівна водичка. Можеш занурюватися в неї стільки, скільки захочеш. Найголовніше – завжди отримуй задоволення”.
Оце так диво! Біля малюка знову з’явився пухнастий Кролик. Королева усміхнулася. Яка добра королева! І дуже гарна.
- Кролику, проведи малюка до нашої чарівної лабораторії, – звернулася до кролика королева.
І кролик з радістю взяв у свою лапку долоньку малюка і підвів його до дуже гарних чарівних дверей. Увійшовши до великої зали, хлопчик побачив, що, окрім стола, на якому стояв якийсь прилад, нічого не було. На стіні висів величезний телеекран. На цьому екрані було зображено картину красивого лісу.
Вийшов маленький ельф, який запропонував малюку здати кров. На здивування малюка, ельф пальця не проколював, а просто приставив до скельця пальчик, і на скельці замість крапельки крові з’явилися цифри.
Спочатку вони були не дуже гарними, але коли на екрані з’явилися два смішні клоуни і почали смішити малюка смішними гримасами, його аналізи почали покращуватися. Тільки-но малюк починав трохи сумувати, аналізи ставали гіршими.
Оце так історія!! Малюк потроху зрозумів, як можна допомогти видужати всім своїм клітинкам!
Із гарним настроєм він повернувся до зали і подякував королеві за можливість познайомитися з чарівним озером, з самою королевою і з чарівною лабораторією.
- Мене наша королева попросила привести тебе до нашого Царства. Ти, мабуть, ніколи не чув про наше Царство Здоров’я? – спитав Кролик у малюка, уважно вивчаючи його.
- Ні, Кролику. Я знаю, що є Здоров’я. І завжди думав, що воно живе в людях. От тільки нещодавно моє Здоров’я від мене кудись пішло.
Але, потрапивши сюди, я зазнаю дуже гарних відчуттів. Я лише у Чарівному Озері набрався стільки сил!
- О, любий хлопчику! Це тільки початок подорожі до країни Здоров’я, – відповів Кролик, узявши своєю пухнастою лапою за руку свого нового друга.
Від цього дотику малюк став набагато впевненішим.
- Зараз я хочу тебе познайомити з Чарівним водоспадом. І вони опинилися знову в озері.
-Пливімо до водоспаду! – запропонував Кролик.
Малюк із Кроликом попливли, випереджаючи один одного, до Чарівного водоспаду.
Ось і Чарівний водоспад...
Вода лилася з небес м’яко, у бризках відбивалося різнокольорове відсвічування від каміння. Виграючи всіма кольорами веселки, водоспад співав пісню. І раптом у цій пісні малюк почув своє ім’я. Він прислухався, і дійсно – пісня була про нього!
Крап-крап-крап-крапельки
Униз падають і співають,
Усім хворим діточкам
Здорове Здоров’я
Крапельки дарують!
Тепер малюк почув не тільки пісню водоспаду, він іще й почув пташиний спів. І всі були щасливі, що малюк відвідав їхнє Чарівне Царство!
Та й сам малюк хотів стрибати від радості! Але він був у Чарівному озері.
Єдине, що він міг зробити, – це борсатися від щастя у воді. Водичка приємно лоскотала його і під пахвами, і за п’яти. Хлопчику стало дуже смішно, і все озеро і яскрава галявина сповнилися дитячим сміхом.
Кролик теж розсміявся від задоволення. Було дуже смішно спостерігати за малюком.
- Малюк, нам треба привітатися з Чарівним водоспадом, – сказав Кролик.
І тут він підвівся, став на ноги і витягнув хлопчика з води.
Малюк зі здивуванням побачив, що вода в озері стала щільною, як скло, - такою, що по її поверхні можна ходити, немов по землі.
- О, Величний Водоспаде! – вклонившися водоспаду, вимовив Кролик, – ми з малюком раді тебе вітати.
Водоспад відкрив очі, тричі чхнув. Від цього бризки води розлетілися в різні боки, від чого пісня залунала ще гучніше й чіткіше:
Крап-крап-крап-крапельки
Униз падають і співають,
Усім хворим діточкам
Здорове Здоров’я
Крапельки дарують!
І малюк із Кроликом підхопили цю веселу крапельну пісеньку!
Так весело усім стало! Малюк застрибав від задоволення і заплескав у долоні.
- Здрастуй, Чарівний Водоспаде! Я такий щасливий, що потрапив і на цю галявину, і на це Чарівне озеро, і до королеви, і до тебе, Чарівний Водоспаде! – радісно вигукнув малюк.
Водоспад від задоволення фиркнув.
- Підійди, мій хлопчику, до мене, – запросив до себе малюка водоспад.
Малюка підштовхнув Кролик.
- Іди, не бійся! Водоспад має життєдайну силу. У нього кожна крапелька наділена унікальною можливістю лікувати людей.
Малюк сміливо ступнув до водоспаду. Він і сам не зрозумів, як опинився під водоспадом.
На мить малюкові здалося, що Водоспад сам обійняв його і накрив усе тіло своїм могутнім потоком, який ллється прямо з небес. Малюк стояв під цим потоком і розумів, що хвороба, яка поселилася в його організмі, не може більше втриматися.
Він відчув, як вона виливається з його тіла, забираючи з собою все, що встигла накоїти в організмі малюка. Здавалося, що водоспад і малюк стали єдиним цілим. Могутній потік Життя увійшов у хлопчика. Тепер, без усякого сумніву, малюк знав, що він здоровий.
- Дякую тобі, любий Водоспаде, за те, що допоміг мені! – сказав малюк і ступнув назустріч Кролику.
І без усякого страху пірнув в озеро, назустріч Кролику.
Кролик допоміг хлопчикові доплисти до берега, де на нього чекала мама.
Коли малюк вийшов на берег, він уже знав, що повернувся переможцем. Він переміг хворобу для того, щоби стати дорослим і допомагати людям.
Узявшись за руки, малюк із мамою пішли стежиною, яка має назву Життя.
Завжди твоя, ФЕЯ РИВІЛЬ.
