Це було дуже давно.
Через хворобу якийсь час я ходила за допомогою тростини, зазвичай у транспорті мені завжди поступалися місцем. Їду у тролейбусі, зупинка.
Зайшла дуже літня дамочка, посміхнулася мені, підсіла поряд зі мною на вільне сидіння.
Двері зачинилися, тролейбус поїхав далі.
І тут супутниця дуже тихенько доторкнулася моєї руки, подивилася на мене, посміхнулася і каже: "Якщо до тебе приб'ється якась живність, не жени. Це до тебе мільйон проситься."
І я посміхнулася їй у відповідь, і відразу згадала про нашу кішку Джесіку, яка зовсім маленьким кошеням оселилася в нашому будинку.
Кішка дуже чарівним чином з'явилася в нашому будинку і справді, з її появою в моєму житті почали відбуватися зміни на краще!
На наступній зупинці жінка вийшла.
Після цієї зустрічі минуло багато років. Дуже багато.
І ось зараз я дивлюся на сусідського, зовсім не дресированого пса, який з розлюченістю рве всі ланцюги і за будь-якої нагоди протискивається в найменшу щілину під парканом у наш двір.
Сусід Артем уже не знає, що з ним робити.
Порадив мені палицею гнати собаку з двору, але водночас каже, що пес від нього тікає. І не хоче до нього повертатись. Кидається на нього і не підпускає до себе, бо не любить ланцюга.
Я десь у глибині своєї душі розумію, що це дуже погана порада. Не можна в собак ні каміння кидати, ні палицями їм загрожувати.
От сиджу і думаю, а раптом це мільйон до нас рветься у вигляді цього собаки? А я розмірковую тут.
Нам і фундамент бетоном заливати потрібно і будувати далі чарівний портал!
Поговорила з Артемом. Він зізнався, що собака його розлюбила, не слухає його зовсім, сказав, що вдома зараз живе один. Сім'я його за кордоном.
У понеділок зберемося і зробимо йому вольєр і чекатимемо, коли повернеться його родина. Пес дружний тільки з його дітьми і ще любить усіх нас.
Отакі у мене справи.
Звали його Тузик, а зараз відгукнувся на Мільйон. Це і буде його ім'я.