- Мене звати Поліна. Мені три роки. До нас прийшли погані люди, стріляли, стріляли. А я гарна дівчинка. Навіщо вони прийшли мене вбивати?
Була така розмова у понеділок.
Вчора ми дозволили сонячному промінцю полікувати свої серця.
А сьогодні ми малювали свої Душі.
Вони дуже гарні та сонячні!
І ще ми феячіли на Мир!
І Поліна з нами феяла!
Підійшла мама Прохора, їм також дісталося від орків.
- Фея, за ці дні я трохи заспокоїлася, і Прохор став спокійнішим. Навіть із татом учора нормально поспілкувався і без сліз сказав - «До побачення, тату!»
Чудово, коли мир та тиша вливаються у наші серця!
Нехай Дух Великого Лікування наповнить всю нашу планету!
Попереду у нас із малечею ще багато роботи! Будемо чарувати і зцілювати своїми красивими серцями нашу планету Земля!
