Ольга Матюшок, зав. дитячим відділенням київського онкодиспансеру, Україна

«Те, чим займається Рівіль і співробітники фонду«Сильні Духом», я маю на увазі казкотерапію і арт-терапию, так от, вона цим гірше ніколи не зробить. Тому для неї завжди відкриті двері в наше відділення.

Мета нетрадиційної медицини – допомагати, правильно? Так от, вона якраз і займається тим, що допомагає нашим дітям.

Це складно оцінити з медичної точки зору, чесно кажучи. Тобто, це не можна виміряти ніякими лінійками, і на УЗД не побачиш. Хоча, побічно, якщо у дитини гарний настрій, вона може грати, їсти краще, – то й аналіз крові буде кращим»

(з інтерв'ю телеканалу «УТН», грудень 2007р.)

Ольга Сумська, заслужена актриса України

«Від щирого серця бажаю, шановна Рівіль, величезного бажання жити і творити. Як говорив великий Ромен Ролан: «Творити – означає вбити смерть». Успіхів Вам, процвітання і здоров'я!»

(з виступу на нагородженні «Гордість України-2006»)

Александр Швец, главный редактор газеты "Факты", Украина

«Скажу одно, если человек хочет делать добро, то никто не сможет остановить это добро. Ривиль сумела преодолеть болезнь, для того, что бы вернуться к своим детям и к детям чужим, которые нуждаются в ее помощи. Спасибо большое!»

(из выступления на награждении "Гордость Украины - 2006")

Ольга Герасимʼюк, депутат ВРУ, телеведуча ток-шоу «Без Табу»

«Ви показуєте не на словах і не на папері свої справи. У вас реальна робота в лікарнях і з дітьми, від яких відмовилася медицина ....

Діти, які зіткнулися з Рівіль Кофман і з її фондом «Сильні Духом» стали дійсно сильними духом. Не дарма фонд названий так – на честь тих, хто перемагає страшні хвороби.... Ви робите чудеса і це дуже добре. Мене ось навчили входити в «завтрашній день» з вірою в хороше. Хай буде так!»

(з матеріалів телепередачі «Без Табу» , телеканал «1 +1», Україна)

Світлана Донська, завідуюча Центром дитячої онкології та гематології Національної дитячої лікарні «ОХМАТДИТ», Київ, Україна

«...Потрібно зрозуміти одне. Якщо комбінувати традиційні методи лікування і допомагати психосоматичними методами діяльності, то це посилює дію основних методів лікування. У цьому сенс. Саме цим і займається Рівіль і її фонд....»

(з інтерв'ю телеканалу «Україна », 12.01.2008 р.)

Ігор Щепотін, головний онколог України, директор Українського Національного Інституту Раку, професор

«Я дуже багато говорив з дітьми, які колись перенесли онкологічне захворювання. І я питав у них: «Яка сама основна проблема, що було найтяжче в процесі лікування ?»

Я очікував почути, що найтяжче було – це оперативне втручання, що найтяжче – це проведення тривалих і виснажливих курсів хіміотерапії. Однак діти говорили мені, що сама основна проблема – це відчуття ізоляції від життя суспільства».

(з інтерв'ю українському телеканалу «1 +1», листопад 2008 року)

Юрій Гладуш, генеральний директор української Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ», Київ, Україна

«Шановна пані Рівіль !

Адміністрація Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» висловлює Вам щиру подяку за активну участь у поліпшенні якості життя дітей, які перебувають на лікуванні у відділеннях лікарні, проведення казкотерапії.

Ваші методики позитивно впливають на психоемоційний стан дітей і сприяють процесу одужання. З повагою і надією на подальшу співпрацю».

(офіційний лист № 18 / 2 від 30.05.2011)

 

Юрій Павленко, екс-міністр України у справах сім'ї, молоді та спорту

«О, я бачу, що Ви справжня чарівниця! ...

Скажіть, а можна, щоб з Вами познайомився мій син? У нього напевно є заповітне бажання!

Упевнений, тепер воно обов'язково збудеться...»

(з особистої зустрічі в студії телеканалу « 1 +1 » , Київ , Україна , 25.04.2009 р.)

 

Ірина Лисенко, Голова правління всеукраїнської Телекомпанії «Новий канал», Україна

«Вельмишановна Рівіль! «Телекомпанія «Новий канал» від усього серця вітає Вас з тим, що за рішенням Громадської Ради всеукраїнської премії «Гордість країни-2006», Ви стали переможцем у номінації«Почуття обов'язку»....

Ваше життя і справи є прикладом мужності, гуманності і любові до життя....

Ви даєте нам можливість пишатися тим, що ми народилися та живемо в Україні....

Шануємо і чекаємо Вас на святковій церемонії вручення премії...»

(з листа 30.02.2007 від Членів Громадської Ради премії «Гордість країни»)